Азербайджанський газ слугує димовою завісою для відновлення присутності Росії на європейському ринку.

Автор Ганна Гопко Голова Мережі Захисту Національних Інтересів АНТС, голова Zero Corruption Conference, депутат Верховної Ради України та голова Комітету ВРУ у закордонних справах (2014-2019)

Україна продовжує свою боротьбу не лише на військових фронтах, а й у сфері енергетики. Однією з найактуальніших проблем залишається наша залежність від російських енергетичних ресурсів, а також пошук шляхів досягнення енергетичної незалежності. У контексті підготовки до зимового сезону 2024-2025 років активні дискусії навколо використання української газотранспортної системи (ГТС) для імпорту азербайджанського газу набувають особливої важливості.

Ця проблема викликає значне занепокоєння серед фахівців, адже під виглядом постачання газу з Азербайджану існує реальна небезпека продовження транзиту російського газу. Це ставить під сумнів наміри України досягти повної енергетичної незалежності від агресора.

Азербайджан вже давно займає ключову позицію на європейському енергетичному ринку. Завдяки спеціально зведеному Трансанатолійському газопроводу (TANAP), країна забезпечує постачання приблизно 13 мільярдів кубометрів газу щорічно до Європи. Незважаючи на те, що європейські країни проявляють інтерес до азербайджанського газу, існують серйозні сумніви щодо його здатності замінити російські постачання після закінчення дії транзитного контракту між Україною та Росією в 2024 році.

Сергій Макогон, колишній генеральний директор ТОВ "Оператор ГТС України", наголошує на тому, що Азербайджан наразі не здатний забезпечити необхідні обсяги газу для заміщення 14 мільярдів кубометрів російського газу, що транспортується через Україну. Він зазначає, що будь-яка схема доставки "азербайджанського газу" через українську територію може стати комерційним прикриттям для продовження російського експорту. Насправді, це фактично залишиться тим самим російським газом, який, змінивши документи, з’явиться на європейському ринку під виглядом азербайджанського.

Це не лише питання газового транзиту; країна-агресор активізувала нову "інформаційну кампанію", яку я б охарактеризувала як "Україна замерзне у 2025 році". Ця російська пропаганда має на меті підривати довіру до нашої перемоги та дестабілізувати обстановку всередині країни. Поширюючи такі наративи про можливі відключення газу, Росія прагне залякати українців і ослабити міжнародну підтримку нашої держави. Тому я хочу спростувати всі міфи, які так активно розповсюджує РФ.

Один із міфів, який активно поширюється, полягає в тому, що без російського транзиту наша газотранспортна система не зможе працювати, оскільки їй не вистачатиме тиску. Однак це твердження не відповідає дійсності. Україна вже давно готувалася до роботи без російського транзиту. Ще 2020 року нашу газотранспортну систему було адаптовано до роботи без російського газу в умовах, коли очікувалося введення в експлуатацію газопроводу "Північний потік-2". Система може функціонувати завдяки внутрішнім компресорним станціям і власному видобутку газу.

Існує також переконання, що транзит газу може слугувати щитом для нашої газотранспортної системи від агресії з боку Росії. Однак це твердження не має під собою реальних підстав. Росія вже кілька разів здійснювала напади на наші енергетичні об'єкти, включаючи підземні газові сховища. Більш того, збереження транзиту не є запорукою того, що російська сторона утримається від нових атак на українську ГТС.

По суті, справжня мета Росії полягає в руйнуванні української енергетичної інфраструктури, а не в підтримці транзиту. Її стратегія спрямована на дестабілізацію України, створення енергетичної кризи та примушення до капітуляційних переговорів. Таким чином, твердження про те, що транзит є гарантією безпеки газотранспортної системи, не має підстав.

Ще один поширений міф стосується того, що без російського транзиту деякі українські міста, зокрема Київ, можуть залишитися без газу. Це твердження також не відповідає дійсності. Київ отримує газ не через транзитну систему, а завдяки газогонам зі сходу України та із західних газосховищ. Понад те, система постачання газу до столиці є кільцевою, що забезпечує надійність постачання навіть у разі пошкодження окремих частин газопроводу.

Однією з ключових причин, чому Україні слід припинити транзит російського газу, є фінансова підтримка агресивної військової машини Росії. Щороку Росія отримує близько 5 мільярдів доларів завдяки цьому транзиту, що дозволяє їй продовжувати збройний конфлікт проти України. Ці гроші використовуються для закупівлі компонентів для ракет, безпілотників і іншої зброї, яка потім застосовується проти нашої держави.

Крім того, продовження газового транзиту під маскою азербайджанського газу дозволить Росії зберегти своє домінування на європейському енергетичному ринку, що суперечить планам ЄС відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року. Європа вже істотно зменшила свою залежність від російського газу — з 40% до 15%, а обсяги українського транзиту складають лише 5% від загального імпорту газу в Європейському Союзі. Це свідчить про те, що Європа може функціонувати без російських енергоресурсів, і Україна може відіграти ключову роль у цьому процесі, повністю зупинивши транзит.

Експерти вважають, що основна роль України в енергетичній безпеці Європи не полягає в продовженні транзиту російського газу, а в активному використанні нашої газотранспортної системи для зберігання та транспортування газу з країн Європи. Україна володіє найбільшими підземними газовими сховищами на континенті, які можуть стати важливим стратегічним ресурсом для забезпечення стабільних постачань газу до ЄС.

Наша газотранспортна система наразі функціонує на 10% від своєї загальної потужності, і ми готові до експлуатації без використання російського газу. Слід підкреслити, що українська ГТС була спроектована з урахуванням можливих військових конфліктів, тому вона залишається ефективною навіть під час обстрілів та атак на енергетичні об'єкти. Незважаючи на те, що російські удари по нашій газовій інфраструктурі вже мали місце, ми змогли забезпечити стабільність постачання газу.

Україна повинна чітко усвідомлювати ризики, пов'язані з можливими схемами постачання російського газу під виглядом азербайджанського. Ми не маємо дозволити, щоб українська інфраструктура використовувалася для продовження фінансування агресора. Важливо активізувати інформаційну взаємодію з європейськими партнерами та довести, що транзит російського газу, незалежно від його прикриття, несе загрозу не тільки Україні, а й енергетичній безпеці всієї Європи.

Україна заслуговує на відвертий діалог між владою та суспільством щодо таких важливих рішень. Ми маємо чітко розуміти, що стоїть за кожною пропозицією та хто отримає вигоду від її реалізації. Настав час для нової прозорої енергетичної політики, яка забезпечить нашу незалежність не лише від Росії, а й від корупційних схем, що тривалий час впливали на нашу країну.

Ця зимова пора стане критично важливою в нашій боротьбі за енергетичну автономію України. Ми повинні бути готові вжити всіх необхідних заходів для захисту наших національних інтересів, відмовившись від імпорту російського газу і забезпечивши надійні поставки енергоресурсів як для України, так і для європейських країн.