Чому люди прагнуть знайти кохання через телевізійні шоу, і чому ми це спостерігаємо?

Прем'єра нового сезону привернула увагу 1 200 000 українців, які зібралися біля телевізорів. LIGA.Life вирішила дізнатися, в чому полягає секрет популярності шоу знайомств, які у величезних обсягах пропонуються стримінговими сервісами по всьому світу.

В англійській мові існує вираз "guilty pleasure", що буквально перекладається як "таємна насолода" або "невеличка слабкість". У кожної людини це поняття має своє особливе значення, і часто ми тримаємо в секреті свої уподобання від інших. До цієї категорії можуть потрапити й наші уподобання в кіно та телебаченні. Хтось потайки купує попкорн, загортається в м'яку ковдру і насолоджується новою історією про серійних вбивць, тоді як інші з нетерпінням чекають виходу нового епізоду свого улюбленого реаліті-шоу.

Саме реаліті-шоу є одним із найпопулярніших і найприбутковіших секторів телевізійної індустрії, оскільки четверо з десятьох людей так чи інакше їх дивляться. Водночас одне з опитувань в Австралії свідчить, що третина прихильників такого формату приховують свою "маленьку слабкість".

Ми вирішили дізнатися, чому проєкти з реальними людьми так приваблюють нас, і звернулися до психотерапевта Владислава Захарова, який нещодавно мав досвід участі у вітчизняному реаліті-шоу. Він вважає, що такі формати є відмінним способом відволіктися від власних проблем та викликів.

Ми живемо в умовах війни, тоді як реаліті-шоу демонструють нам яскраві, мирні образи. Ці картини можуть стати джерелом підтримки, надихаючи нас і надаючи сили для подолання тих випробувань, з якими ми стикаємося.

Також не варто виключати той факт, що частині глядачів подобається спостерігати за інтригами й провокаціями, які традиційно притаманні реаліті-шоу, каже Владислав Захаров. Він також вважає, що певній когорті людей такий контент допомагає позбавитися від негативних емоцій та розчарувань завдяки проєкції своїх проблем на те, що відбувається на екрані телевізора.

Існує ще одна причина, і це -- бажання спостерігати за іншими. У книзі "Паралельні життя: 5 вікторіанських шлюбів" літературної критикині Філліс Роуз йдеться, що "всі ми відчайдушно прагнемо дізнатися про те, як живуть інші, бо хочемо знати, як прожити своє життя".

Яка б стримінгова платформа вас не зацікавила, ви завжди натрапите на величезний вибір шоу, в яких люди намагаються знайти романтичні стосунки. Незважаючи на те, що цей контент виробляється з неймовірною швидкістю, це зовсім не свідчить про новизну формату.

У 1980-х британські глядачі були одержимі "Побаченням наосліп" (Blind Date). Ще раніше, у 1960-х, американці захоплювалися "Грою у побачення" (The Dating Game). Що дивилися у цей час радянські глядачі -- можемо лише уявити, особливо якщо зважати на те, що в 1974 році у СРСР лише приблизно 67% родин мали телевізор (загалом 34 млн штук).

Сьогодні у нас є можливість насолоджуватися переглядом улюблених програм у будь-який час і в будь-якому місці. Але чому ж ми обираємо любовні реаліті? Вони дарують нам особливий вид розваги, що відображає загальнолюдські емоції та бажання, зокрема прагнення до любові і романтики.

Крім того, ці програми можуть надихнути нас на трансформації, зазначає психотерапевт Владислав Захаров.

Якщо ми розглянемо шоу "Холостяк", то воно надає можливість побачити певний образ ідеального партнера, що може надихнути глядачів. Це створює простір для формування власних мрій і сподівань, адже кожен може уявити себе в ролі такої ж успішної особи, здатної досягти бажаного результату. Отже, це може слугувати хорошим джерелом мотивації.

А от що стосується учасників, то тут все набагато прагматичніше. На думку психотерапевта, ті, хто йдуть на реаліті-шоу, використовують цю можливість, щоб стати відомим і від цього отримати зиск.

Жінки прямують туди в пошуках заможного партнера або прагнуть стати тією єдиною, що підкорить серце холостяка, або ж хлопцем холостячки. Вони сподіваються здобути популярність, збільшити кількість підписників у соціальних мережах і, можливо, стати лідерами думок — на якийсь час або навіть на довгу перспективу — й отримувати з цього певні вигоди.

Основні персонажі шоу, відомі як холостяк та холостячка, також мають свої мотиви для участі. Це може бути прагнення дослідити нові горизонти, а також шанс виявити в собі талант до телебачення чи кіно. Участь у програмі відкриває перед ними можливості отримати пропозиції для роботи в інших проектах або рекламі.

У більшості випадків це впізнаваність і можливість все-таки, на мій суб'єктивний погляд, поліпшити свій матеріальний стан.

Психотерапевт стверджує, що кохання в ефірі — це всього лише ілюзія. Він зазначає, що на ток-шоу можна спостерігати лише закоханість, яка є тимчасовим станом, а не справжнім почуттям. На відміну від цього, любов розвивається поступово, вимагаючи часу для свого формування.

В Україні найвідомішими та найпопулярнішими романтичними реаліті наразі є "Холостяк" і "Холостячка" (цього року знімання не проводилися, але нам обіцяють нові випуски в майбутньому).

Нещодавно відбулася прем'єра нового, 13-го сезону "Холостяка". Цього разу 20 красивих та успішних жінок змагаються за серце Олександра (Терена) Будька, українського захисника та ветерана з інвалідністю. Телеканал СТБ, який займається продакшном цього шоу, стверджує, що український "Холостяк" змінився на тлі наших реалій.

Олександр в інтерв'ю BBC зізнався, що його життя зараз навіть краще, ніж до поранення. "Мені пишуть багато людей, які мають інвалідність, які слідкують за мною в соцмережах і бачать мій приклад бажання жити", -- каже холостяк.

Поранені ветерани -- це не "аутсайдери", а повноцінні члени суспільства, які можуть жити хорошим життям. Лише дайте людям жити повноцінно.

Психотерапевт Владислав Захаров вважає, що цей сезон має інклюзивний характер і спонукає українців розмірковувати про сучасність. Вже були епізоди в шоу, які свідчать про те, що не всі в суспільстві усвідомлюють, як налагоджувати комунікацію з чоловіками, які отримали інвалідність через військові дії.

Холостяк вельми точно зауважив у першому епізоді: чому жодна з дівчат не поцікавилася, як взаємодіяти з молодим чоловіком, який має інвалідність?

Водночас оскільки проєкт є розважальним, не варто очікувати від нього глибокого розкриття певних болючих для нашого суспільства тем. Він вже виконує свою місію тим, що принаймні змушує нас задуматися та обговорити їх між собою.