Документальне кіномистецтво для специфічної аудиторії: бесіда з непальським кінорежисером Раджаном Катетом.

[Усі посилання в тексті -- англійською мовою, якщо не вказано інше].

Поки ігрове кіно в Непалі динамічно розвивається, документальне залишається маловідомим і має значно скромніші масштаби. Одним із небагатьох фестивалів, де демонструють такі фільми, є Міжнародний гірський кінофестиваль у Катманду (Kimff), який представляє як художні, так і документальні стрічки, що зосереджені на гірському житті, пригодах, змінах клімату та житті сільських громад. У 2024 році на фестивалі показали понад 20 фільмів із десятка країн.

Але як насправді живуть непальські документалісти поза щорічними подіями, які відбуваються лише раз на рік? Щоб зрозуміти труднощі та особливості цієї унікальної професії в Непалі, команда Global Voices поспілкувалася з Раджаном Катетом, режисером з Катманду, який займається створенням художніх і документальних фільмів. Раджан має за плечима освіту в престижних кінематографічних програмах, таких як European Masters DOCNOMADS, Berlinale Talents і Global Media Makers.

Інтерв'ю проводилося електронною поштою після особистої зустрічі в Катманду.

Філіп Нубель (ФН): Які ключові труднощі постають перед документалістами в Непалі?

Rajan Kathet (RK): In Nepal, documentary filmmakers face significant hurdles primarily related to funding and market penetration. The vast majority of films produced in the country are fictional, with most investors, distributors, and producers concentrating exclusively on this genre. There is minimal government support available, and very few venues exist for the domestic screening of documentaries, prompting filmmakers to look for opportunities overseas. Although charity screenings or short theatrical runs do take place, they seldom yield financial returns and often function more as symbolic acts rather than sustainable sources of income. Unlike international networks, Nepali television channels typically do not invest in documentaries. For filmmakers to have their works aired on local TV, they frequently need to purchase airtime or secure commercial sponsors to offset expenses. As a result, producing and completing a documentary in Nepal presents a considerable challenge, often necessitating partnerships with international producers to obtain grants from Europe or the United States.

Раджан Катет (РК): Основні виклики, з якими стикаються документалісти в Непалі, зосереджені на питаннях фінансування та ринкових можливостях. Більшість фільмів, створюваних у країні, є ігровими, а інвестори, дистриб'ютори та продюсери в основному орієнтуються на цей жанр. Державна підтримка документального кіно практично відсутня, а майданчиків для його показу в Непалі катастрофічно не вистачає, змушуючи режисерів шукати шляхи для реалізації своїх проектів за межами країни. Хоча іноді відбуваються благодійні або обмежені покази в кінотеатрах, такі заходи здебільшого не приносять суттєвого прибутку і виконують швидше символічну функцію, ніж дійсно забезпечують фінансову підтримку. Непальські телевізійні канали рідко закуповують документальні фільми, на відміну від міжнародних. Щоб потрапити в ефір на місцевому телебаченні, режисерам часто доводиться купувати ефірний час або шукати комерційних спонсорів для покриття витрат. Таким чином, процес ініціювання та завершення документального фільму в Непалі є надзвичайно складним, часто вимагаючи співпраці з міжнародними продюсерами для отримання фінансування з Європи чи США.

ФН: У яких азійських платформах та фестивалях ви маєте можливість представляти свої фільми та обмінюватися думками з іншими професіоналами?

For the last twenty years, South Korea has emerged as a key hub for Nepali filmmakers in search of funding opportunities and high-profile premieres, both at Asian and global levels. Among these events, the Busan International Film Festival is particularly significant for narrative filmmakers, offering a wealth of market forums and workshops dedicated to the development of Asian talent. Recently, however, Nepali filmmakers have begun to explore other Asian festivals, making their mark in countries such as Japan, Hong Kong, Taiwan, India, and Singapore. My debut feature documentary, "No Winter Holidays," received financial backing from DMZ Docs in South Korea, where it also premiered in Asia. The film had a successful journey through major Indian festivals, including the Dharamshala International Film Festival, Mumbai International Film Festival, Kolkata International Film Festival, and the Kolkata People's Film Festival. Additionally, it was recently featured at the Taiwan International Documentary Film Festival (TIDF) and the Golden Apricot International Film Festival in Armenia.

РК: Протягом останніх двох десятиліть Південна Корея стала ключовим напрямком для непальських кінематографістів, які шукають грантову підтримку та можливості для престижних азійських і світових прем'єр. Міжнародний кінофестиваль у Пусані є одним із найбільш важливих, особливо для режисерів художніх фільмів, завдяки численним ринковим форумам і воркшопам, що сприяють розвитку азійських талантів. Проте останніми роками непальські кінематографісти розширили свою присутність і на інших азійських фестивалях у Японії, Гонконгу, Тайвані, Індії, Сінгапурі та інших країнах. Мій перший повнометражний документальний фільм "Зимових канікул не буде" отримав фінансову підтримку від DMZ Docs у Південній Кореї, де також відбулася його азійська прем'єра. Фільм здобув успіх на великих індійських фестивалях, таких як МКФ у Дхарамшалі, МКФ у Мумбаї, МКФ у Калькутті та Народний кінофестиваль у Калькутті, а нещодавно був показаний на Тайванському міжнародному фестивалі документального кіно (TIDF) та Міжнародному кінофестивалі "Золотий абрикос" у Вірменії.

Фільм здобув нагороду за найкращий документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі про права людини в Непалі у грудні 2023 року. Пропонуємо вашій увазі трейлер цього документального фільму, який розповідає історію двох непальських сільських вдів, що очолюють віддалене село і стикаються з дискримінацією за ознакою статі, касти та соціального статусу.

ФН: Ви також брали участь у створенні документального фільму спільно з командою з Тайваню. Які враження залишив цей досвід?

RK: In the aftermath of the COVID-19 pandemic, I took charge of coordinating the Nepalese production of the Taiwanese documentary 'After the Snowmelt' (雪水消融的季節), helmed by director Lo Yishan (羅苡珊). This intimate documentary follows Yishan as she embarks on a journey to retrace the final steps of her friend, who tragically passed away due to a weather-related incident in Nepal. Because of travel restrictions, the director and her crew were only able to complete the second of their two planned filming trips to Nepal. My team at Salpa Films and I managed the entire filming for the first trip right after the pandemic. During the second trip, I focused on providing logistical support, securing permits, and fulfilling other crucial needs for Yishan's team. The film made its debut at the Visions du Réel festival in April 2024 and is currently making the rounds at various film festivals.

РК: Після COVID-19 я займалася координацією виробництва тайванського документального повнометражного фільму "Після танення снігу" (雪水消融的季節) у Непалі, режисером якого є Ло Ішань (羅苡珊). Цей фільм розповідає про останню подорож її близької подруги, яка трагічно загинула в Непалі через важкі погодні умови. Внаслідок обмежень на подорожі, наша команда змогла здійснити лише другий з двох запланованих візитів до Непалу. Під час першої зйомки, відразу після пандемії, вся робота виконувалася мною та моєю командою з Salpa Films. У ході другої подорожі я в основному займався підтримкою команди Ішань в питаннях логістики, отримання дозволів та надання іншої важливої допомоги. Прем'єра фільму відбулася на фестивалі Visions du Réel у квітні 2024 року, і наразі він бере участь у різних кінофестивалях.

Пропонуємо вашій увазі трейлер фільму Ло Ішань:

ФН: Які проєкти ви реалізуєте в даний момент і як уявляєте собі подальший розвиток своєї професійної кар'єри?

RK: At the moment, I'm engaged in multiple creative endeavors. One of my current projects is a short fiction film tentatively titled 'Oxygen,' which delves into the complexities of the father-son dynamic in the wake of the COVID-19 pandemic. In addition, I am in the research and development phase of a feature documentary that addresses caste-based social discrimination in Nepal. This project was showcased at the Doc Station of Berlinale Talents and at Docedge Kolkata earlier this year. Furthermore, I'm conceptualizing a television documentary in partnership with an Indian filmmaker, for whom I served as the Nepal producer on his docu-series 'A Himalayan Endgame,' which is now in the post-production stage.

In the past, sustaining a career in filmmaking has been challenging, but in recent years, I've found a more stable path. Connecting with international filmmakers has led to various collaborations, which have helped me secure work and, in turn, allowed me to develop my projects with less financial strain. In the next few years, I see myself distributing my second feature-length documentary while seeking funding for my feature fiction film.

РК: В даний момент я займаюся декількома проектами. Перш за все, я пишу сценарій для короткометражного художнього фільму під назвою "Кисень", який досліджує відносини між батьком і сином у контексті наслідків пандемії COVID-19. Також я працюю над повнометражним документальним фільмом, присвяченим соціальній дискримінації за кастовою ознакою в Непалі. Цей проект уже був представлений на таких заходах, як Doc Station Berlinale Talents та Docedge Kolkata на початку року. Крім того, я розробляю концепцію телевізійного документального фільму у співпраці з індійським режисером, для якого я виступав продюсером під час створення його телесеріалу "Гімалайський ендшпіль", який наразі перебуває на етапі постпродакшну.

Раніше було важко підтримувати кар'єру в кіно, але останніми роками я знайшов більш стабільний шлях. Спілкування з міжнародними кінематографістами призвело до різних колаборацій, які допомогли мені знайти роботу і, водночас, дозволили розвивати мої проєкти з меншим фінансовим навантаженням. У найближчі кілька років я планую працювати над дистрибуцією мого другого повнометражного документального фільму та шукати фінансування для мого першого повнометражного ігрового фільму.