Олена Степова: Які плани Росії стосовно окупованих регіонів -- Блоги | OBOZ.UA

Сьогодні я вирішила продовжити дискусію, яку розпочала в цьому тексті.

Дуже багато відгуків, дуже багато запитань, дуже багато здивування, дуже багато нерозуміння ситуації, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".

Отже, це справжнє здивування та нерозуміння, адже існують люди, які досі не усвідомлюють, що Росія активно експлуатує ресурси захоплених територій. Вони також не розуміють, як земля чи населення можуть стати складовими ресурсами у війні.

Взагалі, термін "військовий ресурс" викликав бурю емоцій. Чому це так? Що саме мається на увазі? Хоча це вже не перший мій коментар з цієї теми.

Тому нагадаю читачам кілька своїх дописів з архіву ІС щодо опису ресурсів окупованих територій, які росія використовує вдало для себе.

На жаль, Росія ефективно експлуатує ОРДЛО та ТОТ для своїх інтересів.

Нагадую читачам, що я особисто класифікую території за типом окупації: тривало окуповані райони (ОРДЛО - окремі окуповані райони Луганської та Донецької областей) та новоокуповані райони (ТОТ - тимчасово окуповані території). Ця диференціація має велике значення, оскільки в кожному випадку ми маємо справу з різними характеристиками окупації, різними моделями впливу, а також різними соціальними психотипами.

Не дивуюсь. У 2014 році більшість людей взагалі не усвідомлювала, що таке війна, що вона вже триває, що Росія вбиває, і що частина України була окупована. Інформаційний простір заполонили симулякри "АТО" та "сепаратизм", які вводили суспільство в оману, переконуючи, що Росія не нападає на нас, а всі події на Сході України — це просто місцеві конфлікти між терористами та сепаратистами.

Терміні "колаборант", "зрадник", "окупація" та "війна" викликали шок і неприйняття. У медіапейзаже ситуація виглядала простішою: "всі жителі Донбасу — сепаратисти та терористи".

О, росія багато платила та багато вкладала в покриття своїх злочинів.

Я колись дізналася, що висловлювати слово "війна" може бути ризиковано, адже це може призвести до того, що нам ніхто не прийде на допомогу. Втім, здавалося, що і без того підтримки нам не бракувало, але це окрема тема. Зараз же хотілося б зосередитися на ресурсах, пов’язаних з війною. Зрештою, інформація також є важливим ресурсом, і на той момент ворог умів її майстерно використовувати.

Можливо, здивування викликане тим, що термін "ресурс війни" звучить дуже науково. У ж народі те, що захопив ворог і привіз додому, називають "трофеєм".

Однак, якщо говорити відверто, на територіях, що перебувають під окупацією, термін "трофей" частіше вживається для опису більш конкретних, дрібних, побутових "цінностей", які загарбники вивозять з українських домівок.

"Трофей" являє собою потужний мотиватор для росіян брати участь у війні. У Росії та на окупованих територіях поширюються байки про те, як у зруйнованих українських будинках знаходили побутову техніку, долари та золото. Тут це не сприймається як мародерство. Це вважається трофеєм, тобто легітимним прибутком, здобутим на війні, адже "наші діди приносили додому германські трофеї".

А ось "ресурс" на окупованих територіях відрізняють від "трофея", можливо тому, що війну розглядають виключно, як помсту та колонізацію України. Тому "забрать у украинцев" на окупованих територіях застосовують по відношенню до грошей (банків), нерухомості, землі, шахт, підприємств, навіть води, світла та газу.

Пересічний мешканець ОРДЛО за пластиковим стаканом пивасіку завжди веде щемливі бесіди на військово-економічні теми "заберем у хохлов-заживем".

Іноді мені здається, що варто створити особливу абетку-посібник з теми війни, де б кожна буква від А до Я розкривала всі важливі військові аспекти. Наприклад, про колаборацію, доноси, ресурси та трофеї я б могла написати цілу серію томів.

У нашому інформаційному середовищі практично відсутні докладні роз'яснення про колаборацію в умовах війни, повсякденне життя на окупованих територіях та експлуатацію ресурсів цих регіонів агресором.

Я займаюся темою окупованих територій вже десять років, і, знаєте, був період, коли інтерес до цього питання досяг піку — це був 2014-2016 роки. В основному суспільство цікавило, чи залишилися на Луганщині та Донеччині українці, які не підтримують окупацію. Трохи більше уваги приділяли злочинам, скоєним окупантами, але найпопулярнішими темами залишалися питання: "Чи є на Донбасі росіяни? Які є докази та факти?" і "Чи є на Донбасі ті, хто обрав Україну? Які є докази та факти?"

Не викликало інтересу, що вдалося захопити загарбникам, які саме ресурси вони отримали та яким чином планують їх використовувати.

У нинішній ситуації, коли ми зазнаємо втрат територій, населення, міст та підприємств, зростає інтерес до економічних аспектів війни. Виникає обговорення ресурсів – наших і ворожих. Чи вистачить нам сил для продовження боротьби в умовах затяжного конфлікту? І, в свою чергу, чи зможе супротивник підтримувати свої війська протягом тривалого часу?

Ну, й на фоні "отдать кемську волость", тобто пропагандистських закликів відмовитися від окупованих росією територій України, якась невеличка частина суспільства почала розмірковувати, що нам пропонують віддати та що отримає росія. Як-то кажуть, "краще зараз, чим ніколи". Якщо суспільство, хай й у невеличкій його кількості, починає таки вивчати війну під час війни, не усе так погано.

З цієї причини я планую детальніше розглянути економічну ситуацію в ОРДЛО та ТОТ. Хочу здійснити огляд ресурсів, які Росія вже експлуатує, а також проаналізувати її наміри та амбіції щодо інших ресурсів, на які вона вже має плани.

Це справді велика кількість слів, які можуть не сподобатися загалу, проте їх цінують мої читачі, наділені аналітичним мисленням та критичним підходом. Проте, я все ж вирішив структурувати свої публікації на підрозділи, адже інформації дійсно забагато.

Сьогодні коротенький огляд. Почну саме з нього, бо ця рисочка в використанні ресурсу ОРДЛО росією дуже показова. Дуже болюча, дуже небезпечна, дуже економічно для нас "ой, капець", але...

Не хочу затягувати, тому скажу коротко і по справі:

На територію окупованої Луганщини, зокрема в саму Луганщину, загарбники привозять відходи з Ростовської та Воронезької областей Російської Федерації. Цю інформацію озвучив начальник Луганської обласної військової адміністрації Артем Лисогор.

Дійсно, росіяни почали засмічувати ОРДЛО відразу після окупації, а я ще у 2017 році почала писати про те, як сміття з Ростова вивозять до ОРДЛО. Однак на офіційному рівні питання перетворення цього регіону на російське сміттєзвалище досі не стало предметом обговорення, що дуже прикро, адже це вже стало очевидним фактом.

На початку 2014 року представники "офіційних" структур ОРДЛО повідомили про імпорт сміття з Росії до Луганської області.

О Боже, як же ефектно це оголосили колаборанти! У мене просто шлунок заворушився, перепрошую.

Представники "влади" ОРЛО (окупованих районів Луганщини) з ентузіазмом оголосили, що Росія інвестує кошти у створення великих сміттєзвалищ на території Луганської області, ніби випромінюючи світло "лампочки Ілліча".

Вау! Победа-победная! За це ж й воювали "народные ополченцы". Як же ж без цього жила Луганщина!

Нагадаю, я писала про це 16.01.2024 у блозі ІС: "На цей час на території Луганської та Донецької областей, які окуповані росією, окупанти планують побудувати нові сміттєзвалища, щоб звозити в ОРДЛО сміття з Ростовської області, бо там сміттєвий колапс, а будувати нові звалища ніде через забудову міста. Ну, як "будувати", просто визначать місце та будуть звозити сміття. Такі сміттєзвалища будуть біля міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне".

Обіцянки щодо створення сміттєзвалищ, сміттєзбірних пунктів та переробних станцій для відходів на "визволених від тиранії укро-хунти" землях росія робила "жителям Донбасу" ще в 2019 році, а також у 2022 році.

Однак обіцянки так і залишилися на словах, тоді як вивіз сміття тривав. І це не лише на звалища, а також у закриті та затоплені шахти.

Що цікаво "нарід Донбасу" вітав ці інновації. Ну, як "вітав", особливо нікого не питали, це ж вам не укро-демократія, а просто надрукували "опрос" у місцевих ЗМІ, де населення "шалено підтримувало" будівництво сміття-переробного заводу, а краще двох, біля їх міст. А щодо сміттєзвалищ російського сміття, так взагалі, "жили й мріяли".

Залежність від загарбників в ОРДЛО є надзвичайно сильною, тому "сміття батьківщини має неперевершений смак і радує".

В ОРДЛО з радістю приймають сміття, обсягом близько 1.5-2 мільйони тонн на рік, привезене з Росії, адже це вказівка "старшого брата".

Ось вам наочний приклад експлуатації ресурсів анексованих територій.

Земля просто засмічується настільки, що відновити їх буде коштувати мільярди або навіть це буде неможливо.

Додамо до побутових відходів ще й хімічні, радіоактивні... Ох? Ох!

Одного разу я запитала донбасців, чи усвідомлюють вони, які наслідки залишить Росія, але ж ви знаєте, що там практично немає людей, здатних до критичного аналізу.

Й ось тут ще одне важливо, - бо ж що таке "використання ресурсів окупованих територій" ви вже зрозуміли, бо ж приклад яскравіше немає куди, - чому росія так сильно й відкрито гидить в ОРДЛО, запаскуджуючи там землю?

Ні, очевидно, що окупанти намагаються створити ілюзію порядку, прибираючи сміття подалі від росіян. Адже жителі Ростова вже давно висловили своє незадоволення щодо створення сміттєзвалища та складування радіаційних відходів, які вже присутні в Ростовській області.

Очевидно, що росіяни ставляться до "народів Донбасу" з презирством, вважаючи їх чимось на кшталт непотребу. Для них донбасці не є рівними, а сприймаються як представники третього сорту.

Проте є ще один важливий момент: Росія усвідомлює, що в майбутньому вона втратить ці землі, і вони знову стануть нашими. Вона також усвідомлює свої невдачі у цій війні, тому вживає всіх можливих заходів, щоб перетворити окуповані регіони на безлюдні території та завдати нам ще більших втрат.

Отже, невеличкий сюрприз для наших читачів з ОРДЛО, вони точно є.

У цьому місяці поблизу міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне, особливо в районах Довжанська та Сорокине, спалахнули жахливі пожежі, які знищили цілі населені пункти. За одну ніч згоріло понад 100 будівель.

"Народ Донбасу" закликав, благав "управління" вжити заходів, щоби полегшити страждання тих, хто залишився без власності. А в відповідь — тиша!

"Народ Донбасу" оперативно визначив винуватого – звісно, це Україна. Як же без нас? А ще трошки місцевих "ждунів", як вони називають тих, хто, на їхню думку, очікує на повернення України. І проголосили: "вам всім помста і в'язниця за законами Росії".

Але "нарід Донбасу" так й не зміг зрозуміти, що масштабні пожежі, які знищили цілі селища, великі частки лісосмуг дивним чином збіглися з проектом розбудови сміттєзвалищ.

Напевно, це як варити жабку у холодному молоці, повільно його нагріваючи, бо донбаська "жабка", яку росія вже майже доварила, так цього й не відчула.

Знищуючи ресурси окупованих регіонів, Росія намагається вирішити власні проблеми, одночасно ведучи ці території до повного занепаду і спустошення.