"Я уявляв, що ми почнемо вживати людей у їжу": 20-річний солдат поділився своїм досвідом двох років у російському полоні.

За словами військового, росіяни їх майже не годували.

Військовослужбовець Національної гвардії України Віталій Голубков на позивний "Малий" потрапив у російський полон у 20-річному віці і зміг пережити 28 місяців знущань.

В ексклюзивному інтерв'ю TSN.ua він розповів про реальність, яку доводиться переживати українським солдатам у полоні. За словами військового, росіяни їх майже не годували.

"Чотири тижні пройшло. Я починав думати, що якщо ситуація не зміниться, ми можемо перейти до канібалізму. Це звучало абсурдно, але ми справді до цього доходили. Якась справжня апокаліптична реальність. Війна триває — стрілянина, літаки в небі, а їжі та води не вистачає... Нам давали всього 150 грамів води на день. Це було шокуюче. І ще нас не випускали з палати, доводилось користуватись пляшками. Ми вирішили попросити відро з мотузкою. Я, як наймолодший, відповідав за "доставку" їжі та цигарок. Дехто навіть жаліли мене. Я відкрив вікно, коли проходили цивільні, і кричав: "Дайте щось поїсти, ми помираємо з голоду!" Іноді нам давали півбуханки хліба", — поділився своїми спогадами Віталій Голубков.

Під лікарнею, де він лікувався від поранення, знаходилися польові кухні для цивільних. Як розповідав військовий, вони опускали відро на мотузці і просили їжу.

"Російські військові цього не чули. Цивільні люди приносили їжу. Протягом трьох місяців, що я там перебував, вони дали нам лише три сухі пайки. Вони зовсім не звертали на нас уваги. Не знали, що з нами робити. Приходили представники ФСБ і запитували, чи ми вже втомилися від боротьби. А ми всі були поранені. Обіцяли, що щось з нами зроблять, поміняють. Але так і нічого не відбулося: ні їжі, ні можливості вийти", -- розповідає Віталій Голубков.