Зв'язки з Іраном, шкода для держави, наявність подвійного громадянства: підозрюваний Сергій Тищенко намагається залишити Україну.

Приєднуйся до нас у Viber: цікаві новини, веселий гумор та захоплюючі розваги!

У 2014 році Україна вилучила приблизно 100 тисяч тонн нафтопродуктів, які належали проросійському олігарху Сергію Курченку. Ці активи були передані у власність держави, а нафтопродукти були спрямовані на реалізацію через відповідне державне підприємство з метою поповнення бюджету. Однак, за інформацією слідства, отримані кошти "зникли" у кишенях шахраїв.

Згідно з рішенням суду, арештовані нафтопродукти були передані на реалізацію до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт". Керівником цього державного підприємства виступав Володимир Гаврилов. Дослідження матеріалів слідства свідчать про те, що Гаврилов фактично підпорядковувався Сергію Тищенку і навіть мав офіс у приміщенні його компанії "Фактор".

Сергій Тищенко - український бізнесмен, бенефіціар збанкрутілого Фортуна-банку. Ще 13 лютого цього року ВАКС підтримав пропозицію САП щодо застосування до Тищенка запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення 363,360 млн грн застави. У справі Тищенко фігурує як головний організатор злочинної організації, яка заволоділа нафтопродуктами на загальну суму 967 млн грн, арештованими у справі власника так званої групи компаній "Східно-Європейська паливно-енергетична компанія" (СЄПЕК).

Як повідомляють правоохоронці, за вказівкою фігурантів посадові особи підприємства сприяли продажу майже 100 тисяч тон нафтопродуктів за суттєво заниженими цінами групі компаній, власником якої був Тищенко. "За даними слідства, далі ці нафтопродукти реалізовувалися на заправках цієї групи компаній та в інших мережевих АЗС, а отриманий дохід концентрувався у бенефіціарів схеми", -- заявили в СБУ.

Щоб створити враження, що заарештовані нафтопродукти були передані Міністерству оборони, державне підприємство здійснило відповідні постачання на комерційній основі, за які Міноборони повністю розрахувалося. Проте, у реальності, відомство отримало лише 1,6% від обсягу поставок. Тим часом Тищенко продав аналогічну продукцію своїй групі компаній за ціною, що вдвічі нижча, ніж та, що була встановлена для Збройних сил.

У 2020 році суд ухвалив рішення про спеціальну конфіскацію на користь держави вищезазначених нафтопродуктів і грошових коштів, отриманих від їхньої реалізації. Однак, як з'ясувало слідство, увесь обсяг нафтопродуктів і всі виручені від їхньої реалізації кошти на той час уже були привласнені учасниками злочинної організації, а державний бюджет зазнав збитків у майже мільярд гривень.

Фортуна банк був закритий у 2014 році, і на 1 квітня того ж року його активи становили 3,4 мільярда гривень. З цієї суми 3 мільярди гривень, що майже дорівнює всьому кредитному портфелю, були видані юридичним особам. Загальна заборгованість перед фізичними особами перевищувала 1 мільярд гривень. Для покриття зобов'язань банк здійснював діяльність, яка нагадувала фінансову піраміду — нові вклади використовувалися для повернення старих депозитів. У результаті банк зазнав банкрутства і не зміг повернути гроші своїм вкладникам. Ліквідація банку викликала суперечки, оскільки Тищенко у суді стверджував, що це було "політичне рішення".

Вказаний банк, фактичним власником якого був Сергій Тищенко, надавав послуги бізнес-структурам групи компанії "Фактор", також належним Тищенку. Через рахунки, відкриті на ім'я пов'язаних з ним компаній у "Фортуна банк" (зокрема, ТОВ "Укройлпродукт", ТОВ "Ітанікс Стронг" та ТОВ "Трейд Інвест Компані" (КБВ Тищенко С.П.)), відбувся розкрадання коштів, отриманих від незаконного продажу нафтопродуктів ДП "Укрнафтотранспродукт". Ці кошти мали слугувати матеріальними доказами у справі Курченка. Встановлено, що 328,98 млн. грн. з рахунку ДП "Укрнафтотранспродукт" були перераховані на рахунки компаній, пов'язаних із Тищенком, згаданих вище.

Частина фінансових ресурсів була виведена через "Фортуна-банк" шляхом укладення угод про банківські вклади з ТОВ "Укройлпродукт" на суму приблизно 100 млн грн. Ці кошти були використані для надання кредитів компаніям, пов'язаним з Тищенком. Згодом банк був ліквідований, а зобов'язання щодо повернення кредитів залишилися невиконаними.

Стосовно зазначених обставин Національне антикорупційне бюро України проводить розслідування кримінальної справи № 32014100070000038 від 8 травня 2014 року, яке охоплює можливі правопорушення, що передбачені частинами 1 статті 185, частиною 5 статті 191, частинами 1 і 3 статті 212, статтею 356, а також частинами 1 і 3 статті 382 Кримінального кодексу України.

Отже, банк свідомо пройшов через процедуру банкрутства і був ліквідований після завершення всіх угод із продажу нафтопродуктів. Безсумнівно, він зіграв ключову роль у цьому сценарії. Незабаром після цього сам Сергій Тищенко заявив про своє банкрутство.

Тищенко за рішенням суду перебуває під арештом у СІЗО, однак подає чисельні апеляції щодо зміни запобіжного заходу. Він називає суму застави завищеною і вимагає звільнення під домашній арешт. Втім, з боку обвинувачення є всі причини припускати, що Тищенко просто втече за кордон у разі задоволення його претензій. Під час апеляційного судового засідання щодо зміни запобіжного заходу (АП ВАКС, яке відбулося 4 березня 2024 року) Сергій Тищенко підтвердив, що має Британській паспорт з 2015 року, тобто вже після нападу РФ на Україну. У разі втечі у Великобританію його повернення неможливе - адже країна згідно законодавства не видає своїх громадян. Ба більше, прокурор зазначив, що під час розслідування справи знайдено матеріали на ще три кримінальних провадження щодо Тищенка. Суд, враховуючи матеріали слідства, у зміні запобіжного заходу Тищенку відмовив. Проте, він і надалі за допомогою пулу юристів подає чисельні апеляції...

Під час засідання ВАКС стало відомо, що Тищенко за останні десять років виїжджав з України понад двісті разів. Його діти живуть за кордоном та навчаються в престижних навчальних закладах, про що свідчать електронні документи. За допомогою платформи ZOOM для проведення прес-конференцій Тищенко координував продаж нафтопродуктів, а нині продовжує займатися бізнесом з СІЗО через IP-телефонію, хоча скаржиться, що обмеження на кількість номерів у п'ять є недостатніми для ведення справ.

Згідно з інформацією, наданою прокурорами, Тищенко уважно ставиться до свого бізнесу. Наприклад, він особисто контролює рецептуру цукерок на підприємстві "Житомирські ласощі". Під час судового засідання Тищенко звернувся з проханням дозволити йому, незважаючи на тиск з боку Києва та Київської області, відвідувати Житомир. Проте варто зазначити, що офіційно АТ "Житомирські ласощі" належить іншій особі, про що буде згадано пізніше.

Обвинувачення підкреслює, що повідомлення про підозру Тищенка є цілком обґрунтованим, і немає підстав для зміни запобіжного заходу. Адже саме він безпосередньо координував процес продажу нафтопродуктів з офісу свого банку "Фортуна", розташованого на вулиці Боричів Тік. Згідно зі слідчими матеріалами, завгосп Тищенка отримав довіреність для реєстрації Гаврилова на посаді керівника ДП "Укртранснафтопродукт" у єдиному державному реєстрі. Менеджери були направлені для роботи в державній установі, тоді як звичайні працівники, такі як водії та юристи, були відправлені на склади нафтопродуктів для виконання ухвал і підписання актів приймання-передачі.

"Згідно з показаннями, саме Тищенко відвідав кабінет Міністра внутрішніх справ, де його представили керівнику Головного слідчого управління як представника державного підприємства, яке займалося реалізацією нафтопродуктів. Це відбулося навесні 2014 року, і до ухвалення рішень залишалося майже півроку," - зазначив прокурор під час засідання.

Цікаво, що під час вищезгаданого засідання суду Тищенко зробив помилку "по Фрейду". Звертаючись до судді він сказав "наша честь", бо звик, що навколо - всі "його", чи принаймні "свої".

Як тільки Тищенко вирішив питання з арештованими активами Курченка, він почав активно "затирати" сліди та переводити всі компанії, що потрапили під розслідування, на ім'я своєї матері. Варто зазначити, що на сьогоднішній день Сергій Петрович Тищенко є засновником трьох компаній, але в списку його активів немає жодної з фірм, пов'язаних із "Фактором".

Важливо підкреслити, що "Житомирські ласощі" не є приватною власністю родини Тищенків. Фірма була заснована в 1944 році, але у 2010 році відбулося рейдерське захоплення виробництва, внаслідок якого його незаконно очолив Ігор Ярославович Бойко, громадянин Росії та США. Після цього підприємство опинилося під контролем особи, що викликала підозри.

Мати Сергія Тищенка, Мотрона Іванівна Тищенко, раніше офіційно володіла 99,5% статутного капіталу ліквідованого "Фортуна банку". Крім того, вона має формальне володіння (через непрямий вплив) ПрАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування", де головою наглядової ради є її син Сергій Тищенко.

Станом на сьогодні мати Сергія Мотрона Тищенко володіє на 97,01% компанією ТОВ "ТІС-КОМПАНІ" заснованою у 2020 році. Інший засновник на 2,99% - це дочка Тищенка Марія. Дана компанія є повноправним власником 8-и компаній з орбіти так званої групи "Фактор" і має 99,5% корпоративних прав "Житомирських ласощів".

В результаті дослідження офіційних даних про компанію "ТІС-КОМПАНІ" виявляється цікава деталь: протягом перших двох років після свого створення підприємство задекларувало нульовий прибуток. Проте у 2022 році, коли власником стала мати Тищенка, дохід склав 305 тисяч гривень. А вже у 2023 році компанія продемонструвала вражаючий результат — 575 962 300 гривень.

Тищенко Мотрона Іванівна, як зазначалося вище, формально володіє ПрАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування". По суті це підприємство - ПрАТ "ХІММАШ" (код ЄРДПОУ 00217679).

Нагадуємо, що Тищенко Сергій Петрович продовжує виконувати обов'язки голови наглядової ради та є фактичним власником компанії "ХІММАШ". Як повідомляють журналісти, ця організація активно взаємодіє з іноземними компаніями і, опосередковано, підтримує війну Російської Федерації проти України, про що буде детальніше розглянуто далі.

Окрім того, компанія ПрАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" (ЄДРПОУ 00217679), яка знаходиться під контролем Сергія Тищенка, не лише постійно виграє державні тендери на значні суми, включаючи контракти з ПАТ "Укргазвидобування", але й активно взаємодіє з іноземними компаніями, що мають сумнівну репутацію.

Щодо експорту, що здійснювався в останні роки до Іраку, Казахстану, Туркменістану, Болгарії та Німеччини, під час журналістського розслідування було виявлено, що ПрАТ "ХІММАШ" з 14 січня 2022 року до 16 серпня 2024 року реалізував 49 експортних поставок, загальна вартість яких перевищила 170 млн грн.

Отже, ПрАТ Тищенка реалізує 70% свого експорту в Ірак, співпрацюючи з двома компаніями як безпосередньо, так і через укладання угод зі словацькою фірмою.

Щодо Іракських компаній варто зазначити наступне:

LANAZ Company For General Trade, Industry and Asphalt Production Limited виступає як замовник товарів. Серед основних постачальників товарно-матеріальних цінностей для компанії є російська корпорація Volzhsky Pipe Plant Ojsc. Найзначнішими країнами, які постачають продукцію для цієї російської компанії, є Німеччина, Італія, а в минулому – Україна. Основні ринки експорту охоплюють Кувейт, США та Узбекистан.

LANAZ Company for Refineries and Refining Petroleum Products LTD, як виробничий підрозділ, виступає значним гравцем на ринку нафти завдяки своєму заводові LANAZ Bitumen Oil Refinery. Приблизно 90% обсягу продажу складає реалізація нафтопродуктів до Ірану та Туреччини.

Інформація для довідки: Нафтопереробний завод Lanaz, розташований в Іраку, був зведений у 2008 році і обладнаний новітніми технологіями, що дозволяють досягати повної переробки сирої нафти в готову продукцію. Площа заводу перевищує 1 500 000 квадратних метрів і включає в себе вісім виробничих одиниць.

Окрім іракських компаній, серед клієнтів "ХІММАШ" також були інші міжнародні підприємства:

Фактичний отримувач: OOO "BULSPED BG" (Болгарія) - 1 поставка 15.02.2024 фактурна вартість 3,16 млн.грн. Товар - теплообмінне обладнання. При цьому контракт укладено з "Alenor Merchanical and Enginering Equipment Trading LLC" (Об'єднані Арабські Емірати, Дубаї).

Фактичний отримувач: "FRICKE Group GMBH & CO.KG" (Німеччина) - 24 поставки протягом періоду з 14 січня 2022 року по 24 травня 2024 року, загальна сума за фактурою становить 23,2 мільйона гривень. Поставляється навісне обладнання з чорного металу для сільськогосподарських машин. Договір укладено з цим ж німецьким партнером.

Фактичний отримувач товару: ТОВ "Промстіл Енерджі" (Казахстан). Перша поставка відбулася 18 липня 2022 року, загальна вартість фактури склала 2,4 мільйона гривень. Поставлені товари - це елементи теплообмінного обладнання. Договір був укладений з цим же казахстанським контрагентом.

Одержувач: Марыйська база №2 УКПО ГК "Туркменгаз" (Туркменістан) - здійснено 4 поставки в період з 28 лютого 2023 року по 29 березня 2023 року, загальна вартість рахунку складає 23,2 млн. грн. Поставка включала комплектуючі для теплообмінного обладнання. Договір укладено з компанією "Corimpex Investments LTD" (Великобританія, Лондон).

Перед початком масштабного вторгнення компанія Сергія Тищенка займалася постачаннями, включаючи Білорусь (різні підприємства), Росію через ООО "Криотек" та Словаччину з "CRYOMED" (назва, яка нагадує російську компанію).

Таким чином, виявляється, що фірми Сергія Тищенка займаються постачанням обладнання та комплектуючих для нафтопереробних заводів в Іраку. Цей Ірак, у свою чергу, виробляє паливо, яке потрапляє до Ірану для підготовки озброєнь, використовуваних проти України. Серед цих озброєнь є й дрони "Шахед", що завдають шкоди цивільному населенню нашої держави. Як країна-агресор, так і Сергій Тищенко забезпечують одну і ту ж компанію в Іраку матеріалами, що викликає серйозні сумніви щодо можливого державного зрадництва.

Сторона обвинувачення переконливо демонструє, що саме Тищенко є керівником і продовжує контролювати дії осіб, залучених до вчинення злочину. Незважаючи на наявність об'єктивних доказів його провини, Тищенко продовжує намагатися звільнитися з-під варти та втекти з України. Сподіваємось на добросовісність та неупередженість українського суду, який, зайнявши тверду позицію, не дозволить Сергію Тищенку уникнути відповідальності за свої злочинні дії.

Подвійне громадянство Сергія Тищенка має стати предметом уваги відповідних правоохоронних установ, які повинні з'ясувати, чи може це стати підставою для внесення до санкційних списків РНБО. Яка ж причина для українського бізнесмена в отриманні британського громадянства? Чи може це бути пов'язано із справою, що стосується "нафтопродуктів Курченка"?

Останнє, але найголовніше питання: чому Сергій Тищенко, навіть будучи під арештом, залишається активним у бізнес-сфері, не лише заробляючи величезні суми, а й підтримуючи фінансування війни Росії проти України?

Журналісти та громадськість звертаються до правоохоронних органів України - СБУ, РНБО, НАБУ, САП, Офісу Генерального прокурора з проханням провести відповідні розслідування щодо перевірки фактів співпраці Сергія Тищенка з РФ. Адже це, без перебільшення, є питанням національної безпеки. Допоки збираються докази і встановлюються обставини антидержавної діяльності Сергія Тищенка його визволення з-під варти не є доцільним.